Я подавлял в себе мысли, что это может быть что-то большее. Я слишком хорошо знал, что всякая любовь хочет быть вечной и в этом ее вечная мука. А вечного ничего нет. Ничего.
Эрих Мария Ремарк
«Три товарища»
Копілот_ШІ Дівчина стоїть серед весняного саду, де квітнуть фіалки й жасмин. Її бузкова сукня – легка, як туман над Босфором, з прозорими рукавами, що ніжно обіймають плечі. Вуаль із тонкого мережива спадає на обличчя, створюючи загадковість і витончену елегантність. В її руках - чашка турецької кави, а вітер грається з краєм сукні, ніби додає руху цій живій картині.
Коментарі
Дописати коментар