Джон Грин "Бумажные города"
Меня вообще всегда удивляло, что кто-то начинает с кем-то мутить только потому, что ему внешность нравится. Это все равно, что хлопья на завтрак не по вкусу выбирать, а по цвету упаковки.
Публікації
Латинское выражение Quos Juppĭter perdĕre vult, dementat. [Квос Ю́ппитэр пэ́рдэрэ вульт, дэмэ́нтат]. — Кого Юпитер хочет погубить, того лишает разума. Выражение восходит к фрагменту трагедии неизвестного греческого автора: «Когда божество готовит человеку несчастье, то прежде всего отнимает у него ум, которым он рассуждает». Приведенная выше более краткая формулировка этой мысли, по-видимому, впервые дана в издании Еврипида, выпущенном в 1694 г. в Кембридже английским филологом У. Барнсом.
Нет, — быстро сказал он. — Только не это. Остаться друзьями? Развести огородик на остывшей лаве угасших чувств? Нет, это не для нас с тобой. Так бывает только после маленьких интрижек, да и то получается довольно фальшиво. Любовь не пятнают дружбой. Конец есть конец. Эрих Мария Ремарк «Триумфальная арка»
Мотивация | Саморазвитие
Привычки, которые энергетически истощают: 1. Сбои в режиме сна 2. Негативные люди 3. Накручивания себя 4. Жизнь прошлым 5. Нездоровая еда
ПІСЛЯ БОМБАРДУВАННЯ Під час останньої війни летовище у Багдаді і терени, до нього прилеглі, перетворилися у руйновище. Якось, посеред цементових плит і шматків заліза, почувся плач. Серед ангарів було видно маленький барак. Усередині хтось схлипував. Відчинили двері. У цьому зруйнованому бараку був Бог. Це Він плакав. Ніхто не наважився щось зробити. Тільки якась дитина наблизилася до Бога. Взяла Його за руку і сказала: «Не плач, я з Тобою !» Ось що написала восьмилітня дитина у творі на тему Бога: «Одним із головних завдань Бога є створення людей. Він створює їх, аби замінити тих, котрі вмирають. Завдяки цьому їх є завжди стільки, щоб могли займатися справами тут, на землі. Він не створює дорослих, а лише немовлят На мою думку, так діється тому, що найменших створити найлегше. Бог не мусить витрачати дорогоцінного часу, аби навчити їх говорити і ходити. Залишає це завдання мамам і татам. Думаю, що це добра система. Другим важливим завданням Бога є вислуховування молитов. Бо...
Трагедія першої леді: 10 рідкісних фактів про Жаклін Кеннеді Королева Америки. Еталон стилю та жіночності. Країна любила її та вважала гордістю нації. На неї рівнялися американки покоління 60-х. Про неї написано десятки книг та знято чимало фільмів. Ми говоримо про бездоганну Джекі, доля якої зберігає безліч незвичайних фактів. До заміжжя Жаклін Був'є займалася журналістикою. У 21 рік Джекі обійняла посаду молодшого редактора журналу Vogue. Півроку Жаклін пропрацювала у редакції американського Vogue, а потім перейшла у французьку. Весільну сукню для Джекі пошила дизайнер Енн Лоу. Жаклін була їм незадоволена і казала, що воно схоже на абажур. Тисячі американок з нею згодом не погодилися - весільне плаття Кеннеді стало взірцем для наслідування у всьому світі. Вінтажна мереживна фата нареченої належала бабусі Жаклін, у якій та свого часу пішла під вінець. Жаклін згадувала, як незадовго до початку церемонії вона підслухала розмову матері з майбутнім свекром. Мати скаржилася на таку вел...
ТРИ СИНИ Три жінки йшли до криниці по воду. На кам'яній лавці біля джерела сидів старий чоловік і прислухався до їхньої розмови. Кожна жінка вихваляла свого сина. Перша сказала: «Мій син такий бистрий та спритний, що ніхто не може з ним зрівнятися». «А мій син, — промовила друга, — співає, як соловейко. Ніхто в світі не може похвалитися таким чудовим голосом». «А ти що скажеш про свого сина ?» — запитали третю жінку, яка нічого не говорила. «Не знаю, чи можу щось надзвичайного сказати про свою дитину, — відповіла вона. — Він добрий хлопчик, як багато інших. Але нічим особливим не вирізняється...» Наповнивши дзбани, жінки вирушили додому. Пішов услід за ними і старець. Глеки були важкі, жінки аж угиналися, несучи їх на раменах. Тож вирішили перепочити. Аж ось до них підбігло троє хлопців. Один одразу почав маленьку виставу: став на руки і почав дриґати ногами, потім закрутив карколомні сальта. Жінки були в захопленні: «Який спритний !» Другий хлопчина заспівав якусь пісе...
Що треба💛 щоб чоловік 💜у вас закохався👄 1. Розуміння Ми любимо тих, хто розуміє нас і розчаровуємось у тих, хто не розуміє. Розуміння – стан залучення, емоційної близькості, інтересу до партнера. Щоб тебе полюбили, щиро і навік, потрібно робити прямо протилежне, що роблять більшість жінок: не випендрюватися, вилазячи зі шкіри, намагаючись привернути до себе увагу і довести, яка ти класна і чудова (тобто не бути зосередженою на собі), а щиро цікавитись партнером. Хіба ви самі не відчуваєте симпатію до будь-якої людини, яка хоче вас ближче пізнати, щиро цікавиться вашими емоціями, думками? Звісно, відчуваєте. Якоїсь миті вона переростає в більш глибоке почуття — любов. Що потрібно, аби розуміти чоловіка? Насамперед розуміти його психологію. Переважна більшість людей зовсім не уявляють, що діється в людини в душі тому, що не цікавиться цим по-справжньому. Усі хочуть, щоб їх зрозуміли, але не намагаються зрозуміти іншого. А з урахуванням, що душевна організація чоло...
КОЛА НА ВОДІ Літній спекотний день. Тихо мріє маленький ставок, ніде ні шелесне. На листку латаття сидить лінива жаба й уважно стежить за довгоногою комахою, що безтурботно ковзає по воді. Якби вона захотіла поласувати комашкою, то це навіть не коштувало б їй великих зусиль. Трохи віддалік якийсь джмелик пристрасним поглядом прикипів до прекрасної мушки. Але йому не вистачає мужности висловити своє кохання, тож він задовольняється тим, що тихо милується нею здаля. А на березі, коло самісінької води, гине від спраги маленька непоказна квіточка. Її корінці аж надриваються від зусиль, але дотягнутися до води, хоч як вона близько, — неспромога... Онде потопає комарик. Він впав у воду через власну необачність. Крильця намокли й обважніли, тому він ніяк не може злетіти в повітря. Вода вже починає його поглинати. Дика слива схилила над ставком своє віття. На кінчику найдовшої гілки, що сягає майже середини ставка, самотньо висить зморщена і потемніла перестигла сливка. Раптом вона відри...
Мудра притча для тих, хто любить поскиглити Якось один чоловік йшов повз якийсь будинок й побачив стару бабусю в кріслі-гойдалці, а поруч з нею у такому ж кріслі дідуся, який читав газету. Між ними на ганку лежав собака й скиглив так, наче його щось болить. Наступного дня, коли пан вдруге йшов повз цей будинок, літня пара знову сиділа у своїх кріслах-гойдалках, а між ними лежав собака та жалібно скиглив. Спантеличений чоловік пообіцяв собі, що якщо й завтра той собака так скиглитиме, то він буде змушений поцікавитися у тих людей, що ж з їхньою твариною. На третій день він побачив ту ж картину: старенька спокійно хиталася в кріслі, дідусь читав газету, а собака лежав на своєму місці та продовжував скиглити. – Вибачте, пані, – звернувся він до жінки, – що трапилося з вашим собакою? – З ним? – перепитала бабуся, – Він лежить на цвяху. Спантеличений її відповіддю чоловік поцікавився: – Якщо він лежить на цвяху і йому боляче, то чому ж він просто не встане? Старенька пані усміхнулася ...
Великий британець Вінстон Черчилль мав дуже специфічний режим дня. Але тільки так він міг працювати на піку своїх розумових здібностей. А здібностей, погодьтеся, тоді потрібно було чимало. Але повторювати режим Черчилля, напевно, не варто. Прийняття ванни й тривалі приймання їжі були зовсім не пустими звичками, а абсолютно необхідною рутиною, яка дозволяла Вінстону Черчиллю функціонувати на піку. Забудьте про корисний сніданок і зарядку — Черчилль знав значно дієвіший рецепт продуктивності. Коли журналіст і письменник Пол Джонсон запитав Вінстона Черчилля, в чому секрет його успіху, політик відповів, що насамперед у збереженні енергії. "Ніколи не стій, якщо можна сісти, ніколи не сиди, якщо можна лягти", - так коротко Черчилль описав те правило, якого без перебільшення дотримувався більшу частину свідомого життя. Працездатність та продуктивність Черчилля були неймовірно високі. Крім ведення державних справ він знаходив час на письменство і навіть був удостоєний Нобелівської п...
ТИ Ж ЗНАВ! В одному індіанському племені юнаків випробували на зрілість самотністю. Цим вони мали довести самі собі та спільноті, що готові бути справжніми воїнами. В час випробування один з цих юнаків опинився посеред гарної квітучої долини. Оглядаючи гори, які оточували цю долину, юнак побачив одну стрімку вершину, вкриту сліпучо-білим снігом. "Поміряюся з тією вершиною", — подумав він. Він одягнув сорочку зі шкіри зубра, на плече накинув плащ і почав спинатися на гору. Вибравшись на вершину, юнак побачив під собою цілий світ: прекрасні краєвиди, безмежний простір. Його серце наповнилося гордістю. Раптом він почув біля своїх ніг дивне шелестіння. Подивився і побачив змію. Хотів відскочити, але змія заговорила: — Вмираю... Тут надто зимно для мене, і немає поживи... Візьми мене під свою сорочку і знеси в долину. — Ні, — відповів юнак. — Знаю вашу породу. Ти — гримуча змія. Якщо візьму тебе, ти вкусиш мене — і я помру. — Ні! Навіть не думай так! — відповіла змія. — З тобою ...
ПЕЧЕРА Один бедуїн, утікаючи від запеклих ворогів, опинився в цілком дикій пустелі, оточеній голими скелями. Біг він, біг, аж доки не перестав чути стукоту кінських копит. Тільки тоді він зупинився і роздивився кругом себе: вузька моторошна долина, над котрою звисали гранітні скелі і стрімкі нарости темного базальту. Його увагу привернула ледь помітна стежка, що вела в майже непрохідну ущелину. Він пішов тією стежкою і зупинився перед входом у велику темну печеру. Нерішучим і обережним кроком зайшов усередину. — Прошу! Ходи сюди, брате! — заохочував його доброзичливий голос. У сутінках араб побачив пустельника, що молився. — Ти тут живеш? — спитав його. — Так. — Як ти можеш жити і цій печері сам, убогий, далеко від людей? Пустельник посміхнувся і відповів: — Я не убогий. Маю великі скарби. — Де? — спитав з цікавістю араб. — Дивись сюди, — пустельник вказав на маленьку щілину в стіні печери. — Що там бачиш? — Нічого, — відповів араб. — Справді нічого? — наполягав пустельник. — Тіл...
Кам’яна гатка Село стояло над славною річкою Россю, де люди з прадавніх часів прали, замочували льон, купалися і відрами брали воду для приготування їжі, для угамування спраги, хоча смачна вода була і в колодязях, що виднілися чи не в кожному подвір’ї. А ще невеличкі золотаві пляжі, де всеньке літечко досхочу полоскалися, гралися і загорали під ласкавим сонечком діти. І лише тут городи селян впиралися в чисте, стрімке, дзюркотливе річище, наповнене вщерть прозорою водою з раками і незліченою масою різновидів риб: линами, окунями, щуками, сомами, білизною в два, три, п’ять і більше кіло тощо… За річкою простягався зелений килим різнотрав’я м’яких лук. На пагорбі його правого крила для дітей звабливо проглядався баштанник і кавуни завбільшки з велику весільну макітру вареників із сиром — без хімії й отрути. А ще праворуч були не менш бажані, такі ж запашні дині, — і походжав сторож, що не без хитрої посмішки пильнував за ближніми кущами, з яких раз по раз вигулькували хлоп’ячі голови з р...
У сон прийшла мама з далекої зірки …Минуло ще одне Різдво… Пригадуєш себе маленькою. Гілка сосни замість ялинки. На ній цукерки, простенькі іграшки та витинанки-сніжинки. Смаколики довго не «жили». У фантиках – вата. Буцім цукерки. Вбрана сосна стояла до Водохреща. Сосна пахла холодом і лісом. Світ – морозом. Хата – хлібом й пирогами. Мама завжди місила тісто в нецьках, в яких тебе купала немовлям. А піч – казкова, магічна. Черінь пашіла жаром. Наповнювала ванькір теплом. Небо зоряне й високе. Там живе Різдво. У Святвечір воно заходило до хати разом із ангелами, молитвами та пшеничним снопом, який ставили на покуті під образом Святого Миколая. Дід Ілько приніс меду для куті зі своєї пасіки. Мед схожий на стигле сонце в слоїку. Додає куті смаку літа. Розговівшись, кутю ставлять біля снопа. Для душ. Вони прилітають з Небес, може, вночі, а мо’ над рання. Також розговляються… …Різдво… Очікувала дива… …Невидимими слідочками дитинства прийшла у сон мама. Із далекої зірки. А...
Не питай… А давай на той самий час, і на тому ж місці? Давай? Зустрінемось, як колись… Але, обіцяй, пообіцяй мені, що не питатимеш отого всього, що запитують звично люди. Обіцяй. Я хочу прожити хоч один день без розмов про вакцини і війни, про курси євро, злотих і долара, про ціни на газ, бензин, нафту і комуналку… Обіцяй, що не питатимеш як живу, де і за що? Обіцяєш? Тоді, на нашому місці у той самий час, я чекатиму, ти ж знаєш, я не люблю запізнюватись. Поки ця осінь ще не догоріла останніми теплими днями, поки так чорно дивиться бузина, наче хоче надиктувати вірша перехожим, а ми всі так спішимо, що не чуємо того шепоту блискучих кетягів дикого куща… А ти поговори зі мною, що тобі нашіптують молочні тумани, про що світить холодне проміння повного місяця, а що пророчать небу журавлі? Я ж знаю: ти чуєш і бачиш те все, чого іншим не видно. Тому мені так хочеться знову зустрітись з тобою. Лиш не питай про мої рани, я їх бинтуватиму сама, щоби ніхто не бачив, не жалів, не стогнав, ...
УСПІХ Місіонер, який прожив в Японії багато років, і відомий співак, що пробув там тільки два тижні, поверталися до Америки одним літаком. У Нью-Йорку місіонер побачив великий натовп прихильників співака, які вітали його радісним криком... — Господи, я нічого не розумію, — прошепотів місіонер. — Я пожертвував 42 роки для Японії, а він пробув тільки два тижні, і тисячі людей вітають його з повернення додому — мене ж ніхто не зустрічає. Господь відповів: — Сину, та ж ти ще не повернувся до свого дому. Якось турист відвідав одного відомого рабина. Його дуже вразило те, що в кімнаті, наповненій книжками, єдиними меблями були стіл і дерев'яна лавка. — Де ж решта ваших меблів? — спитав турист. — А ваші де? — Мої? Я ж тут тимчасово, — здивовано відповів турист. — І я також, — сказав рабин. Бруно Ферреро
Японський сад Останнім часом стало модно приділяти увагу східній культурі. Все більше людей привносять у своє життя і побут ті чи інші її елементи. Яскравий приклад – дизайн ландшафту в японському стилі. Так званий японський садок – це не просто використання характерних елементів в якості прикрас. Це яскравий, але в той же час витончений дизайн. Такий сад наповнений символами, які несуть глибокий зміст. Тому, якщо ви вже задумали влаштувати такий сад під своїми вікнами, віддавайтеся в руки професіонала і ви отримаєте не тільки гарний сад, а й відчуття гармонії і спокою. Японський сад – це не що інше, як маленька Японія. Він включає всі головні складові природи цієї красивої і загадкової країни. Світогляд японців грунтується на спогляданні природи, пізнанні свого внутрішнього світу для знаходження гармонії. Тому справжній майстер допоможе обладнати ваш простір так, щоб і ви дізналися, що таке гармонія і спокій. Головними елементами цього дивного ландшафту є камені різного ...
Ландшафтний дизайн – це сфера діяльності, направлена на формування комфортного архітектурного середовища з використанням коштів озеленення, геопластики, водних пристроїв, малих архітектурних форм, декоративного покриття, елементів освітлення. Основним завданням ландшафтного дизайну є створення комфортного середовища для життєдіяльності людини по екологічних, функціональних і естетичних показниках. Необхідно, передусім, формування комфортного середовища, що характеризується нормативними показниками температури і вогкості повітря, вітрового і шумового режимів, інсоляції і забезпечення сприятливих умов для зростання рослин. Рішення естетичних завдань направлене на створення гармонійного середовища з використанням рослин, що надає позитивний емоційний вплив на людину. Численними науковими дослідженнями встановлена їх вирішальна роль в поліпшенні складу повітря, збагаченні його киснем і очищенні від шкідливих бактерій і домішок. Рослинність добре впливає на температурний режим і вогк...
Альпінарій Альпіна́рій ( від Альпи ) – ділянка саду або парку, на якій відтворено гірський пейзаж і представлено рослини альпійської й субальпійської флори. Перші альпінарії з’явилися у другій половині 18 ст. Головною причиною створення стали активний пошук та дослідженні науковцями й колекціонерами нових рослин із різних куточків світу, переважно високогірних регіонів. Для подальшого вирощування, розмноження й збереження завезених екзотів створювали максимально наближені умови їх природного місцезростання. Спочатку альпінарії мали лише наукове значення як колекційні ділянки для адаптації рослин альпійського та субальпійського поясів. У 1772 Аптекарський сад Челсі (Велика Британія) вперше представив широкому колу відвідувачів альпінарій, де експонувалася колекція рослин, завезених із Швейцарських Альп. Рослини було висаджено в оранжереї серед ісландського гравію та базальтової лави. Камінь фігурував важливим елементом для створення сприятливих умов вирощування представників в...
ТРОЯНДА Німецький поет Рільке якийсь час жив у Парижі. Щодня дорогою до університету він разом зі своєю приятелькою француженкою переходив дуже людну вулицю. На розі цієї вулиці сиділа вже старша жінка і просила милостиню у перехожих — завжди на тому самому місці, нерухомо, як статуя, з простягнутою рукою й опущеними до землі очима. Рільке ніколи не давав їй милостині, а його приятелька часто знаходила для неї якийсь гріш. Якось француженка спитала поета: — Чому ти ніколи нічого не даєш цій бідолашній? — Ми мали б їй дати щось для серця, а не лише для рук, — відповів той. Наступного дня Рільке прийшов з гарною трояндою, що лиш почала розпускатися, і дав її убогій жінці. Раптом жебрачка підняла очі, подивилася на поета і, жестом затримавши...
Запах Тибетці оповідають дивну легенду — легенду про гірське козеня. Багато років жило собі гірське козеня, яке постійно відчувало в ніздрях дуже приємний запах моху. Цей чудовий, солоденький запах супроводжував його і в мандрівках по зелених горах, і в прогулянках по дрімучих лісах. Козеня не могло зрозуміти звідки той запах, що так приємно його бентежив. Він, як мелодія флейти, незборимо притягав до себе. Козеня почало гасати по лісах у пошуках джерела того незвичайного і хвилюючого запаху. Те шукання стало нестримним. Бідне звірятко вже не могло ні їсти, ні пити, ні спати, ні думати про щось інше. Воно не знало, звідки йшов той запах, але відчувало потребу шукати його, перескакуючи через горбочки, яруги, доки, зголодніле і...
Змістовне дозвілля на карантині Карантин – не привід сумувати! Це чудова можливість зробити те, на що завжди не вистачає часу. Займіться чимось цікавим, захоплюючим із своїми дітьми або навіть здійсніть неймовірні подорожі онлайн. Думаємо, що добірка найрізноманітніших занять та онлайн-маршрутів Україною і світом задовольнить найвибагливіший смак: Ранкова зарядка Під час карантину дуже не хочеться вставати з ліжка, особливо дітям. Для того, щоб ранок розпочинався з користю, рекомендуємо зайнятись разом зарядкою. І корисно і приємно. Традиційний Сімейний сніданок Ще одна гарна традиція, на яку зазвичай не вистачає часу. Спільний прийом їжі зранку є чудовою нагодою спланувати свій день (бо домашнє обмеження в пересуванні). Саме ранком ви можете обрати чим би хотіли розважитись в цей день. Прибирання може бути цікавим Щоб прибирання було цікавішим та не набридало, проведіть турнір з чистоти. Кожного дня мож...