NOVELA З акохався юнак у Весну. Закохався неспроста. Бідним надто був. Яка ж дівчина назве його нареченим? Подумав: відкрию серце Весні. Вона гарна, ні, прекрасна! Вона ніколи не зречеться моїх почуттів. Даруватиме тепло. Не насміється з безталанної долі. Поклявся сам собі хлопець: допоки житиме, не зрадить своїй вигадці, своїй коханій. Сумувала і раділа Весна. Юнак був таким добрим, вродливим. Але… земним. А вона… вона була з’явою, чаклункою-невидимкою, якій боги суворо заборонили навіть на мить прибрати людську подобу. Бо існує краса, неземне диво, яке люди можуть бачити тільки душею. В іншому випадку Весна втратила б свою чудодійну силу і залишила б землю у вічному холоді. Їй так хотілося зробити щось приємне для хлопця. – О, боги, наречіть його Березнем, зробіть його тіло невидимим, а душу – безсмертною, – просила Весна. – Хай щороку він будить землю від зимового сну. А людям дарує радість, закоханість. І хай вони люблять його так, як він полюбив мене. Хай чекають його...
Публікації
Показано дописи з жовтень, 2017