Ранок у лісі Ліс ще дрімає в передранішній тиші…Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою. Тихо навкруги, мертво…Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку. Ліс ще дрімає… А з синім небом уже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спалахне сяйвом, немов од радощів. Небо міниться, небо грає всякими барвами, блідим сяйвом торкає вершечки чорного лісу. Стрепенувся врешті ліс і собі заграв. Зашепотіли збуджені листочки, оповідаючи сни свої, заметушилась у травиці комашня, розітнулося в гущині голосне щебетання й полинуло високо – туди, де небо міниться, де небо грає всякими барвами… На галявину вискакує з гущини сарна і, зачарована чудовим концертом, зупиняється, витягає цікаву мордочку до кривавої смуги обрію, що червоніє на узліссі поміж дерев, і слуха. Полохливий заєць, причаївшись під кущем, пригина вуха, витріща очі й немов порина весь у море лісових звуків… Аж ось ринуло від сходу ясне промінн...
Публікації
Ця турчанка вирушає на захоплюючий ранок у Стамбулі. Її вбрання відзначається витонченістю та багатством деталей. Вона носить вишуканий капелюх, прикрашений вишивкою та пером. Її сукня з вишивкою відображає багатство турецької культури, а вишукані прикраси на руках та шиї додають їй загадковості та чарівності. Її погляд відкриває безмежний світ можливостей та пригод. Автор: Копілот (ШІ). (Автор даного малюнку Копілот ШІ)
Вершник на бронзовому коні Бронзовий вершник у військовому вбранні ХVІІ століття став своєрідним символом Києва. Це він – гетьман Богдан Хмельницький. Епітетів і титулів це ім’я не потребує. Кожен знає, хто він і що зробив. Про Хмельницького написано безліч творів: поеми, і романи, і монографії. Нащадки простежили чи не кожен день його життя в зрілому віці. Молодий Тарас Шевченко ще до вступу до Петербурзької академії мистецтв виконав тушшю, пензлем і пером вражаючий за своїм драматизмом малюнок під назвою «Смерть Богдана Хмельницького». Художники змальовували його в бою і на самоті, у глибокій задумі та серед друзів-побратимів. Живопис, графіка, скульптура, кінофільми, театральні вистави – усе це розкриває нам яскраву, не загублену у віках постать. У Києві на площі перед величним Софійським собором – гірка з сірих гранітних брил. На вершині її – бронзовий кінь, різко та раптово зупинений вершником у момент шаленої скачки. Скульптор до найменших деталей зумів передати динаміку...
Чи впливає ім’я на характер людини? Люди різняться не лише за своєю зовнішністю, характером, походженням, але й за іменами, прізвищами, по батькові. До речі, ці складники називають особовою назвою. Іван Якович Франко писав в одній роботі, що особова назва – вірний товариш, що супроводжує нас усе життя. Однак мало хто знає походження свого Імена людей – це часточка історії кожного народу. У них відображене все: побут, і вірування, і сподівання, і фантазія, і художня творчість. З раннього дитинства й упродовж усього життя жодне слово людина не чує так часто, як своє ім’я. Більшість антропологів уважає: ім’я може впливати на особистість і, як наслідок, визначати деякою мірою долю кожного. Залежно від цього треба дуже обережно й відповідально підходити до вибору імені. Не бажано називати дитину на честь героїв улюблених телесеріалів чи іменем одного з батьків. Обираючи ім’я, потрібно також зважати, якою мірою воно суголосне з іменем по батькові. Існують такі сполучення, що зв...
Роксолана Національну історію нарівні з чоловіками творили українські жінки, залишаючи в ній глибокий, психологічно яскравий і повчальний слід. Однією з таких українок, яку примхи долі піднесли зі становища рабині-невільниці на найвищий щабель суспільної ієрархії – до султанші наймогутнішої на той час у світі Османської імперії, є Роксолана. Справжнє її ім’я – Анастасія, за деякими джерелами – Олександра. А прізвище – Лісовська. За свідченням української історіографії, Роксолана ще неповнолітньою дівчиною потрапила в полон до кримських татар під час чергового набігу на українські землі та була продана до гарему султана Сулеймана І. Спочатку Роксолана була служницею. Догляд Сулейманового сина і спадкоємця престолу Мустафи – наступний щабель у житті Роксолани. Відтоді й почався її казковий зліт. Сулейман, побачивши дівчину, закохався до нестями. Він був захоплений у ній усім: вродою, розумом, освіченістю, музичним талантом, чемністю, хоча, за свідченням сучасників, красунею вон...
Серед трав Трава, яка здавалася йому раніше похмуро-сивою, гнівною під нальотами вітру, стальною, як щось неживе, тепер розступилася перед ним прозоро-зеленою морською хвилею, розкриваючи те, що раніше приховувала: це була її вічна, сповнена таємниць краса. Він бачив, що зверху вона суха, вицілована сонцем, легка, як подих, і чутлива, як павутиння, і колишеться навіть без вітру. А при самій землі, між тоненькими стеблинками, почепившись манісінькими світлими крапельками, притаїлись росинки та яскраво поблискують, як дрібно потовчене блискуче скло. Коли-не-коли вони спадали вниз, як не стримані кимось сльози. Хвилинами його брав жаль – і він стримував косу. Йому не хотілося порушувати тієї затаєної при землі краси. «Я не знаю, чи там угорі, наді мною, є життя, але я бачу, що вся краса тут, на землі», – роздумував він, спершись на косу і схвильовано милуючись свіжістю зеленого роздолля, що плескотіло біля його ніг. Духмяний аромат полин-трави паморочив г...
Життя квітів Життя квітів починається з пролісків. Пролісок – квітка ніжна, але смілива та нетерпляча. Ще не зійде сніг, а вже крізь весняну ніздрювату сніго-льодову скоринку, прогріваючи собі тісненьку і скромну прогалинку, пнеться цупкий паросток, схожий на цибульку. Сьогодні це біло-зеленаво-жовтуватий хвостик, завтра це біло-зелена гостриця, післязавтра це вже довгий зелений листок із тоненькою стрілкою всередині. Ще за день брунька на кінці стрілочки вибухає враз твердою білою квіткою. І тих квітів з’являється так густо, що земля стає знову біла та зимна від рядного холодного цвіту. І тут негайно заквітовує ряст. Це вже весна прийшла по-справжньому. Квіти рясту фіалкові, теплі, сонячні. У них, до речі, ще й духмяний аромат. А тут уже нове диво – жовтий козелець. Це вже зовсім повна весна. Ця квітка гаряча, як сонце. Росте козелець уже не з чорної землі, а із зеленої свіжої травиці. А поруч росте ще багато весняних рослин: і папороть, і мати-й-мачух...
БЕРЕЖИ СЕБЕ! Коли твій світ ламається не чекай, що хтось простягне тобі руку допомоги, щоб витягти з-під уламків долі. Ніхто, крім тебе самої, не поставить тебе не ноги. Бережи себе! Ніхто не подарує тобі усмішку, поки ти сама не здобудеш втрачену здатність посміхатися. Не соромся своїх сліз, але знай, що висушити тобі їх допоможе лише час. Бережи себе! І пам'ятай, ти у себе одна! БЕРЕЖИ СЕБЕ, дівчинко, тому що, якщо ти не збережеш, ніхто цього не зробить.
Квітка вірності – незабудка Окраса весняної флори – незабудка, або люби-мене. Ця квітка ніжно-блакитна, мов бірюза, а серединка в неї яскраво-жовта, наче золота. Букет незабудок напрочуд гарний, а якщо розв’язати його та розкласти в глибокій тарілці з водою, то чарівність квітів значно зросте. У такому вигляді незабудки, до речі, більш довговічні: міняючи воду, їх можна свіжими зберігати протягом кількох тижнів. Про історію її появи писали давні греки, і данці, й австрійці, і слов’яни. Існує навіть перська легенда. З давніх-давен в Англії з незабудкою пов’язане цікаве свято, на якому обирають найкрасивішу дівчину – весняну королеву. З часом свято зазнало певних змін: тепер у школах «королеву» обирають не лише за рідкісну красу, а також за успіхи в навчанні. Кажуть, сік незабудки має властивість загартовувати сталь. Для цього розпечене лезо чи іншу сталеву річ треба опустити в нього і тримати, поки не охолоне. Загартована ...
Славні сини України У кожного народу минуле, сучасне та майбутнє зв’язані воєдино мріями та людською пам’яттю, яка споконвіків передається з покоління в покоління, живе в писаних і матеріальних пам’ятках. Щоб упевнено рухатися вперед, щоб ясніше розуміти шляхи, які пройдено, розуміти сучасність, треба знати минуле, знати історію. На Дніпрі, за порогами, у першій половині ХVІ століття українське козацтво створило славнозвісну Запорізьку Січ, яка прославилася не лише своєю військовою силою та майстерністю, своїми перемогами, а й демократичним устроєм та освітою. Упродовж тривалого часу Січ була центром військової сили українського народу. На Січі брали до уваги такі риси: хоробрість, кмітливість, розум, досвід і, звичайно, безмежну відданість Україні. Запорізькі козаки були героїчними захисниками свого народу. Вони билися з ворогами скрізь: у Криму, на Чорному морі, на Дунаї, на турецькій території – і скрізь перемагали. У ті часи про них писали так: «Не знайти деінде ...
Бережімо нашу мову Ми не глухі, але недочуваємо. Недочуваємо мелодії нашої мови. Ми не сліпі, але недобачаємо. Недобачаємо краси нашої мови. Ми не німкуваті. Але те, що ми промовляємо, таке неоковирне, незграбне й чужинецьке, що його аж ніяк не можна назвати українською мовою. Радше сказати, що це українсько-російський мішанець. Олександра Сербенська називала мову тілом думки. І не однієї людини, а цілого народу. То яке ж віками зболене, скалічене тіло нашої думки! Воно рясно всіяне виразками суржику, покручене, безжально побите. Постає питання: як видалити незугарних зайд, як позбутися цих злоякісних позичок, що нівелюють, по-справжньому спотворюють сказане? У який спосіб загоїти рани, домогтися того, щоб слово наше забриніло, засяяло зусібіч? Виразно, природно, вільно. Як зробити, щоб нашу українську можна було почути насправді, збагнути нескінченність її космосу? Побачити наш інтелект, і кмітливість, і розум. Щоб образ українця чи українки нікому й ніколи не кортіло отото...
Ліна Костенко Ліна Костенко – одна з чільних постатей у плеяді українського шістдесятництва. Народилася вона на Київщині, у 1956 році закінчила Літературний інститут імені М. Горького в Москві. Але після виходу трьох перших збірок поетеса була заборонена на шістнадцять років. Повернення в літературу відбулося 1977 року, коли світ побачила збірка «Над берегами вічної ріки». Творчість поетеси має щонайширший спектр: тут і монументальні твори, і мінімалістичні форми, тут трагізм та іскрометна іронія, тут занурення в глибини історії та гостре і парадоксальне бачення сучасності. Принципово перебуваючи за межами будь-яких шкіл, Ліна Костенко зумовила радикальну, філософську, стилістичну та мовну трансформацію української літератури. Також вона переклала багатьох польських, а також чеських, єврейських, грузинських поетів. Твори Ліни Костенко також перекладені різними мовами, а саме: англійською, французькою, німецькою, іспанською, усіма мовами Сходу Європи тощо. Упродовж тривалого період...
Доля мови Сотні невільничих літ, упродовж яких жорстоко знищували культуру українського народу, десятиліття панування тоталітарної системи, коли все робилося для того, щоб витворилася універсальна мова, спричинили деформацію всіх сфер життя великого європейського народу. Великої наруги зазнала мова, яка є невіддільною ознакою нації, одним із найістотніших чинників її самовиявлення та світосприйняття, важливим показником життєздатності та духовності. Українську мову офіційно забороняли укази Петра Першого, Валуєвський циркуляр, Емський указ, оголошували вигаданою німцями, уважали діалектом російської чи польської мов, дивилися як на хлопську, призначали її тільки для домашнього вжитку. Щодо нашої мови планово проводився лінгвоцид, тобто продумане тотальне винищення мови. Розхитувалася її мікросистема, утрачалася імунна здатність збереження стійкості норм. Витворився своєрідний різновид мови, який дістав назву «суржик». На його позначення поширилися сполучення ...
Королева Франції Найбільш вірогідним роком народження князівни Анни є 1028 рік. Підтверджується ця дата французькими відомостями про те, що вона приїхала до Франції, коли їй було двадцять два роки. Дитячі та дівочі літа Анни проходили в Києві – величному та прекрасному місті. Зростала вона в такій культурній атмосфері, що істотно відрізнялася від середньовічних європейських звичаїв, і це не могло не позначитися на її вихованні та світогляді. Князівна здобула початкову освіту, навчаючись у приватних учителів. Вона вивчила з ними багато предметів, а саме: грамоту, історію, іноземні мови, початок арифметичних знань, малювання, а також правила етикету. Анна була надзвичайно освіченою дівчиною – і в ті часи з нею в цьому не могла суперничати жодна князівна чи королівна. Як стверджують літописи, Ярослав, батько Анни, не зразу дав згоду на шлюб своєї дочки з Генріхом І – королем Франції. Перші роки життя в чужій країні не були радісними. «У яку варварську країну ти послав мене, т...
Дендропарк «Софіївка» Невимовно прекрасний парк, закладений Станіславом Потоцьким у 1796 році в місті Умань на Черкащині, було створено на прохання його дружини Софії й на її честь названо «Софіївкою». Ідею створення парку в романтичному стилі як ілюстрації до грецьких і римських міфів подала вона сама. На втілення планів подружжя Потоцьких знадобилося десять років, але сам засновник не дожив до повного розквіту цього райського куточка. Тут гармонійно поєднано кожен з елементів: місцеві й екзотичні рослини, мармурові скульптури, гроти, фонтани, ставки. За задумом автора, чарівний парк мав бути втіленням античної міфології. Так на світ з’явився водограй «Змія» з міфу про троянців, критський лабіринт, джерело «Натхнення», що нібито утворилося від удару копита крилатого коня Пегаса. У «Софіївці» тече своя підземна річка Ахеронт, по якій, за легендою, Харон перевозив душі померлих у царство пітьми. Переказують, що Софія любила плавати нею у зворотному напрямку, таким чином ...
Літнього дня Який чарівний, який розкішний літній день в Україні! Які млосно-гарячі ті години, коли полудень сяє серед тиші та спеки і блакитний безмежний океан, жагучим куполом схилившись над землею, здається, заснув, увесь потонувши в ніжності. На небі – ні хмаринки. У полі – ні звуку. Усе наче вимерло. Тільки вгорі дрижить жайворонок і срібні пісні летять повітряними сходами на закохану землю. Ліниво й бездумно, наче гуляючи без мети, стоять підхмарні дуби, і сліпучі удари сонячного проміння запалюють цілі мальовничі копиці листя, відкидаючи на інші темну, як ніч, тінь, по якій лише при дужчому вітрі порскає золото. Такою розкішшю сяяв один із днів гарячого серпня…Зранку шлях до Сорочинців, маленького містечка в Україні, кипів без угаву людом, що поспішав з усіх околишніх і далеких хуторів на ярмарок. Уранці ще тяглися нескінченною валкою чумаки із сіллю та рибою. Гори горшків, закутаних у сіно, прикрашених орнаментами і зовсім не розмальованих, поволі сунули, зда...
Острів Хортиця Визначним місцем України є острів Хортиця – цитадель запорізького козацтва. Відвідувачів тут приваблює все: краса природи, і гучне бойове минуле, і цікаві експозиції місцевих історичних музеїв. Хоча сліди козацького міста-фортеці не дійшли до наших днів, на його місці відтворений історико-культурний комплекс «Запорізька Січ», що дає уявлення про те, яким було козацьке поселення за часів його існування. Макет Січі розроблено за історичними документами та за участі вчених-істориків. Комплекс складається з дерев’яної фортеці з муром і дозорними вежами. Усередині фортеці розміщені курені, де козаки селилися за географічною ознакою: хто звідки родом. Крім того, на острові є великий Музей історії запорізького козацтва, експозиція якого охоплює історію Хортиці і в докозацькі часи. Поселення на острові існували ще за часів енеоліту і бронзового віку, про це свідчать знайдені археологами предмети побуту: знаряддя праці, рештки посуду та прикраси. Згодом на Хортиці...
Рецепт ленuвых пuрожков Пошагово от Алёнки Краснодар 1. В кастрюлю налuваем кефuр u добавляем воду. Ставим на огонь и нагреваем до 50 градусов. 2. В миску разбиваем два яйца, добавляем соль и сахар. Перемешиваем. 3. Вливаем подогретый кефир с водой в яичную смесь. Тщательно перемешиваем. 4. Просеиваем муку и добавляем ее постепенно в тесто. Замешиваем, чтобы получилось однородное тесто. 5. Теперь добавляем соду и растительное масло в тесто. Перемешиваем, чтобы все ингредиенты равномерно распределились. 6. Кладем нарезанный зеленый лук и отварные яйца в тесто. Еще раз хорошенько перемешиваем, чтобы все ингредиенты были равномерно распределены. 7. Разогреваем растительное масло на сковороде. Жарим пирожки на среднем огне под крышкой, чтобы они хорошо прожарились. 8. Переворачиваем пирожки и жарим с другой стороны, пока они не станут золотистыми и готовыми. 9. Готовые пирожк...
Barış Zirek Любая женщина, со временем, превращается в «лёд», когда наступает дефицит в ласке, заботе, внимании... Когда мужчина начинает игнорировать элементарные потребности женщины, — он невольно запускает механизм, ведущий к печальному завершению отношений. Важно понимать, что женщины, ласкаемые досыта, никогда не упрекают своих мужчин, ничего не жалеют и ни о чём не сожалеют! И, наоборот, — женщины, которых топорно ласкают или которым порционно выдают нежность по «большим праздникам», становятся агрессивными и разочарованными. Они быстро учатся жить по законам джунглей, воспринимая мужчин как «помеху справа». Снежными королевами не рождаются, — их созидаем мы, мужчины... Именно мужчины, своим «ничегонеделанием», дарят миру холодных женщин... Женщина, какой бы сильной и самодостаточной не была, — нуждается в таких обычных вещах, как: адекватное понимание, ласковые слова и горячие обнимашки. В каждой живёт маленькая девочка, желающая на ручки в красивом платьюшке и с конфетой ...
от любимых не уходят? уходят от всех. рано или поздно,даже от самых любимых, если не чувствуют больше в ответ взаимности. если не видят к себе какого то уважения и тепла,нежности. они берут всю волю в кулак,чтобы избавиться от этой боли,сжимая пальцы так,чтоб ногти впились в ладонь до крови. воют в подушку до самого хрипа, но они уходят! а уходят,потому что быть вместе смысла уже нет. никогда ничего не говорите про человека,который нашел в себе силы уйти. вы не знаете причин всех ситуаций. возможно,он очень сильно любил, всей душой и сердцем.но им просто ничего не оставалось,кроме того,чтобы уйти. они просто не могли продолжать дальше и терпеть это все.
Я життю кожній миті радію Це безцінно, якщо ти живеш! Про одне я плекаю надію Буде мир, щастя й радість без меж! Будуть знову щасливими діти Буде радість у мами в душі Ще будемо щасливо ми жити На своїй українській землі! Не спіши це життя ти прожити! І з дитинства в доросле життя! Як прекрасно щомить просто жити! Нехай щастю не буде кінця... Нехай Бог нам дає довго жити Щоб батьки поруч завжди були Я щаслива, що я можу жити! Боже милий, мій край захисти! (Автор невідомий)
Роздуми про Жіноче Щастя Анастасія Залужна (Автор даного малюнку Копілот ШІ) У житті кожної дівчини чи жінки настає момент, коли починаєш замислюватись над тим, що таке жіноче щастя чи є воно взагалі і, чого не вистачає для того, щоб відчувати себе прекрасно. Проте, на кожному етапі життя, бачення Жіночого Щастя різне. Воно залежить від настрою, оточення, подій та планки, яку собі ставиш за мету. Велику роль відіграє вік жінки. Наприклад, молода дівчина почувається щасливою, через те, що зустрічається з хорошим хлопцем: чи то тому, що він у неї є, чи за те, що він здається ідеальним… Або ж їй приносить задоволення його статус серед однолітків. З часом цього стає мало… Відповідальність та купа нових обов’язків, які з’являються в дорослому житті, дають привід задуматись про кар’єру чи створення сім’ї. А декому не довподоби «прив’язувати» себе до однієї людини, а хочеться більше часу приділяти собі та насолоджуватись життям без усіляких там відповідальностей, хоче...
Потребность в близком человеке, который "разделит с тобой твою душу" – базовая для каждого человека. Самых близких не может быть много. Любимый/любимая, как и Друг – это тот, с кем мы можем быть собой, с кем не нужно играть роли. Тот, кто согласился понести с нами нашу "тень" и с кем мы можем общаться, не боясь оттолкнуть тем, что мы бываем разными. Желание быть принятым таким, каков я есть, может иметь как инфантильную природу (потребность вернуться в утробу "к мамочке", которая нас безусловно любит), так и вполне зрелую, то есть без требований и ожиданий, без страха и надежды, как Тотальное Доверие, проявившееся в этом уникальном переживании встречи. Barış Zirek
На початку життя світ здається величезним. Людей багато. Друзів багато. Але... йдеш-йдеш... Перша байдужість, зрада, підніжка, падіння на дорозі... І начебто людей багато, а рук, щоб допомогли піднятися, -- одиниці. І ти звужуєш свої кордони. Пара десятків -- що можуть вважатися друзями. Горе ділять, біду, а радість не можуть винести твою. Ось ще кількох з'їла заздрість. І в тебе знову коло звужується. До тих небагатьох, що в радості і горі поруч, а не паралельно з тобою. Ось з'являється родина, діти. Вітер долі розкидає по планеті. І так трапляється. Про тебе... Забувають. І твоє своє коло ущільнюється. І розумієш... Як мало, насправді, тих, кого можна назвати "Своїми". З ким хочеться розділити вихідний. З ким хочеться говорити, мовчати. І знати: що вони є у тебе, а ти є у них. І поки крутиться ця Земля... БЕРЕЖІТЬ СВОЇХ!