Він любив дивитися, як вона спить. Як тонесенькі ніздрі малесенького носика вдихають і видихають повітря. Іноді вона смішно зітхала і за тим неодмінно посміхалася, запалюючи зірочки у кутиках губ. Він знав кожну цяточку-родимочку на її обличчі, кожну її витончену рисочку, яка так нагадувала ту, яку він кохає понад усе. Його Ясочка, його квіточка, його малесенька донечка надає сили, тримає на цім світі, надихає на неймовірні речі, про які колись хіба читав у книжках. Ця дівчинка єдине, що у нього залишилося. Янка завжди була невгамовною. Веселою. Не вміла «завивати в папірчик» свої думки. І їй не щастило в коханні. Шлюб з Володимиром розлетівся в друзки. Чоловік пішов «наліво». Потім перепрошував. Зради Янка не пробачила. Александр Сергеевич Пушкин Письмо Татьяны к Онегину Я к вам пишу – чего же боле? Что я могу еще сказать? Теперь, я знаю, в вашей воле Меня презреньем наказать. Но вы, к моей несчастной доле Хоть каплю жалости храня, Вы не о...
Публікації
Показано дописи з березень, 2016