Технологія виробництва парфумів

 

 

«Парфуми говорять про жінкубільше, ніж її почерк».

Коко Шанель

Процес виробництва сучасної парфумерії не зазнав кардинальних змін з 1709 р. Як і раніше, головними залишаються три складові: парфумерна олія, спирт та майстерність автора ароматичної композиції.

Усе починається з олії – насиченої рідини рослинного або тваринного походження з інтенсивним запахом. Парфумерну олію традиційно отримують трьома шляхами. Перший із них – перегонка: рідину з вихідного матеріалу випаровують, а отримані випари охолоджують і конденсують. Другий – пресування – найбільш популярний у виробництві олії цитрусових. Шкірки плодів кладуть під гідравлічний прес, оскільки саме вони насичені олією.

Третя класична технологія – анфлераж – полягає в тому, що пелюстки квітів викладають на поверхню з очищеного свинячого чи телячого жиру або з активованого вугілля. Ці речовини у виробництві олії виконують ту саму функцію, що і в організмі людини – працюють як абсорбенти. Разом з іншими хімічними сполуками вони за дві-три доби вбирають олію з пелюсток. Згодом із насиченої олією речовини методом екстракції отримують чисту парфумерну олію.

Наступним кроком у створенні парфумерної композиції є робота майстра. Парфумер має не просто створити нове поєднання приємних запахів, а скомпонувати букет із (на перший погляд) непоєднуваних, суперечливих або певною мірою відразливих запахів. Вдалим парфумерним ароматом стає не суб’єктивно найприємніший, а радше приємно-несподіваний запах, що в перші секунди збиває мозок із пантелику та змушує звернути на себе увагу.

Але у парфумерів є одна проблема. Яблука з однієї й тієї ж яблуні в різні роки смакують по-різному; вино різних років теж цінується неоднаково: воно має різний смак та ароматичний букет. Парфумерний запах з натуральних речовин неможливо з незмінною рецептурою виробляти з року в рік. Завданням парфумера є щороку з новим урожаєм наново відтворювати аромат, який би повністю відповідав еталону.

Це означає, якщо в одеколоні є, наприклад, бергамот, то парфумер має кожного року змішувати багато (інколи десятки) олій бергамоту різного походження для відтворення еталонного запаху. Та сама ситуація з будь-якими натуральними інгредієнтами у складі парфумів: парфумер шукає еталон кожної ароматичної речовини окремо і тільки потім їх змішує.

Сьогодні ми маємо цілу індустрію «приємних запахів», не обмежену парфумерією. Ароматизатори стали частиною чи не всієї сфери споживання: їжі, напоїв, побутової хімії, навіть одягу й автомобілів. Проте, що таке запах? Як ми поділяємо запахи на приємні та відразливі? Сучасна наука стверджує, що ставлення до запаху культурно зумовлене. Людина завчає «якість» запаху у співвідношенні з речами, подіями, іншими людьми. Тобто запахи існують не ізольовано, а в культурному контексті.

За даними вчених із Monell Chemical Senses Center (Філадельфія, США), у світі існують приблизно 40 тис. запахів, серед яких людина здатна розрізнити приблизно 10 тис. Проте зазвичай більшість людей чітко розрізняє лише десятки ароматів (та навіть із ними буває плутанина). За словами Рона Віннеґрада, спеціаліста парфумерної школи в International Flavors & Fragrances (Нью-Йорк), його студенти в перші місяці навчання мають навчитися розпізнавати орієнтовно 300 запахів – окремо та в поєднаннях.

Також по сьогоднішній день у виробництві парфумерії вважається, що суха шкіра набагато краще утримує запахи, ніж волога. Тому не варто користуватися парфумами відразу ж після душу. І запах парфумів може змінюватися через вплив ліків, продуктів, прянощів, гормонів і т.д. Тому один і той же парфум на двох різних людях відчувається по-різному. Перенесений нежить також спотворює сприйняття запахів. Тому, щоб потім не розчаруватися, не слід підбирати парфумерію відразу ж після хвороби.

Жіночий ж парфум традиційно ділять на «аромати для брюнеток», «аромати для блондинок» і «аромати для рудих». Це пояснюється тим, що шкіра дівчат з різним кольором волосся має різні властивості. Наприклад, шкіра блондинок є найбільш сухою, тому найкраще утримує запахи.

Сама ж розробка оригінального дизайну для парфумерних пляшечок коштує дорого – до 100 тис. доларів. Тому в дизайнерські пляшечки розливають тільки елітну парфумерію. Інша тара – це різні варіанти стандартних пляшечок, форма яких придумана ще в XIX ст. Щоб надати таким пляшечкам хоч трішки індивідуальності, виробники змінюють колір скла і його товщину, а також варіюють форму етикеток і ковпачків.