Млосно світяться промені рук.

Зігріває багаття слів.

Бережи мене від розлук,

Бережи від зневіри сліз.

Німота підступає горлом –

Стану подихом, сповненим квітня.

І душа – із туману горлиця

Вигодовує літо у квітах.

Тут, на хвилях – листком відлежимось.

Ще не визрілий відсвіт ранку.

На полотнищі неба мережимо

Із піщиночок-днів силянку.

З.З.