Пообіч – осокорів тугенькі тіла

Все визбирують птаство, гармидеру марші.

Памолодь, ніби діти, так швидко зросла

Й вибруньковує листя – неначе із пращі.

Гостролистим завзяттям шпетно бринить

Кожна мить, кожна вибрана долею мить...

Рік ребро віддає, щоб Господь сотворив

Солодійку, любаску, весну його див.

Зоряна Замкова