Вже день вимиває обличчя,

підводить зорею рум’янці.

Не кличе мене, не кличе

любов, яка вмерла вранці.

Вже важчі за землю і воду

хвилини – у вічність блукальці.

Яку ж вона мала вроду –

любов, яка вмерла вранці.

Рука, яку вже не цілують...

Небесного виламу танці.

Лиш в білому сні знайду я  

любов, яка вмерла вранці.

Замкова З.