Сьогодні заклади культури працюють в особливому режимі: дзижчать, як вулики. Так само, як і бджоли, які гудуть, сподіваючись на гарну погоду, мріють про поліпшення умов і у відомому нам з вами закладі культури АБМТЦ. В очікуванні нового міністра культури у відділі стратегічної роботи шепочуть: «шу-шу-шу», «та ви що?!», «а може та?», «а може той?», «та не дай Бог».

«Явдохо Рагулівно, а ви вже запропонували свою кандидатуру?» – за простотою душевною поцікавився професор Гордій Юхимович Незламний. «З вашим походженням, як то кажуть, від сохи, та з такими непересічними особистісними якостями, гріх було б не спробувати…».

«Я?!!» – Явдохине обурення не знало меж. «Шанооооооовний! Це Я? Я (!) маю до них йти?! Хіба ж то так робиться? Хоча, звісно ж, звідки вам таке знати… НіҐде, ніҐде (Явдоха Рагулівна так не тільки казала, але й писала) такого ще не було, щоб найдостойніші люди самі себе пропонували на такі посади. 

Як мінімум один з отих двох при найвищих посадах, а краще обидва, мають приїхати до мене, розстелити червоний килимок, довжиною не менше п’яти метрів, та уклінно – і коровай щоб не забули! – попросити вшанувати їх своєю присутністю у кріслі міністра культури. А без такого церемоніалу нехай і не мріють! Ще не вистачало, щоб сама Явдоха Рагулівна Незрівнянна ходила до когось з якимись там недолугими папірцями – заявами, резюме, мотиваційними есе! І я ще добряче подумаю, чи варті такі пропозиції моєї уваги!» 

Довго ще не вгамовувалась і пихтіла у своєму кутку Явдоха Рагулівна, вимальовувала все нові й нові подробиці, у чому повинні бути вдягнені ті, хто будуть її умовляти обійняти посаду (а то придумали, якісь футболки, худі, карго, світшоти… тьху!), які мають бути шишки на міністерському короваї, якими саме словами та якими саме інтонаціями повинні благати ті двоє, схиливши у глибокій пошані перед нею голови і ні в якому разі не сміючи підняти очі на майже царську персону – саму Явдоху Рагулівну Незрівнянну…

Занурившись у свій звичний примарний світ, де вона царювала і княжила над усіма пихатими, неграмотними і неосвіченими професорами, іванками, мар’янами, орисями і соломіями богданівнами, Явдоха Рагулівна вже не чула ні перше, ні друге прізвище ймовірних кандидатів на посаду міністра культури, яких жваво обговорювали і реальний, і віртуальний світи…

Чекаємо і ми з вами 🙂

Шевельова Н.