Моя подруга часто повторює: «Перша робота накладає відбиток на все подальше життя людини». 

Маю визнати: вона таки має рацію.

Докторка якихось там наук до 30 років (коли вона ще не була ніякою докторкою і навіть вищої освіти не мала) торгувала сємками біля автостанції у райцентрі. А тепер дякує долі в особі столичного декана. 

Одного дня немолодий вже дядько, в руках якого давно вже була сковорідка, а він все ще думав, що то скрипка, трохи довше, ніж планував, затримався на тій сакральній для нашої докторки автостанції. Причиною став несмачний (зате дешевий!) обід сумнівної свіжості у місцевому коледжі, куди декан приїжджав на таку собі халтурку – швиденько за день прочитати всі лекції з усіх дисциплін, запланованих на осінній семестр. Отой обід і визначив подальшу долю нашої лялі. Підтримала людину у скрутний час (як саме – історія замовчує) і якось так стрімко стала студенткою, а потім і аспіранткою, а потім і докторанткою. А потім ніхто і не помітив, як докторкою. Та сємки… Які ж підступні! так поприлипали!

Страшно сказати, якою і де була МОЯ перша робота 😂

Шевельова Н.