Цей рік поступово добігає кінця. Він навчив мене, як лагодити власне серце, як збирати себе частинами заново, як давати собі раду без людей, про яких я думала, що вони будуть у моєму житті довго-довго. Цей рік навчив мене, що ніхто по-справжньому не з тобою, кожен може піти, не озирнувшись назад. Ніхто не поставить тебе назад на ноги, окрім тебе самої.
Копілот_ШІ Дівчина стоїть серед весняного саду, де квітнуть фіалки й жасмин. Її бузкова сукня – легка, як туман над Босфором, з прозорими рукавами, що ніжно обіймають плечі. Вуаль із тонкого мережива спадає на обличчя, створюючи загадковість і витончену елегантність. В її руках - чашка турецької кави, а вітер грається з краєм сукні, ніби додає руху цій живій картині.
Коментарі
Дописати коментар