Этгар Керет "Когда умерли автобусы"
Знаешь это чувство, когда ты приходишь куда-нибудь, сидишь и спрашиваешь себя, что ты здесь делаешь? Вот и я так — всё время смертельно хочу уйти. Где бы я ни был. Уйти куда-нибудь в другое место
Копілот_ШІ Дівчина стоїть серед весняного саду, де квітнуть фіалки й жасмин. Її бузкова сукня – легка, як туман над Босфором, з прозорими рукавами, що ніжно обіймають плечі. Вуаль із тонкого мережива спадає на обличчя, створюючи загадковість і витончену елегантність. В її руках - чашка турецької кави, а вітер грається з краєм сукні, ніби додає руху цій живій картині.
Коментарі
Дописати коментар