_Ніхто не знає справжніх нас. Ніхто не знає, скільки разів ми падали і літали, скільки разів сиділи і думали, що виходу немає. Скільки разів ми губили всередині себе, шукаючи вихід.

Скільки разів ми відчували, що падали і немає сил піднятися. Скільки разів нам довелося посміхатися крізь біль.

Скільки разів ми зранку одягали маску байдужості чи цинізму,щоб ніхто не зрозумів,що нам зараз дуже погано. Але незважаючи ні на що, ми завжди тримаємося за тих, кого любимо.

Ми встаємо і йдемо досягати всього без чиєїсь допомоги, навіть якщо це здається нереальним...

І на це завжди є лише одна причина. Нам є заради кого жити..._