А утро началось с грозы
И воздух дерзко пахнет небом.
Другой я не прошу судьбы.
Всё реже обращаюсь к Богу с "мне бы"…
Короткое "благодарю"
За всё, что я имею, не имею,
За близость близких, за зарю,
Что я живу, люблю и верю.
Андрей Терем
Копілот_ШІ Дівчина стоїть серед весняного саду, де квітнуть фіалки й жасмин. Її бузкова сукня – легка, як туман над Босфором, з прозорими рукавами, що ніжно обіймають плечі. Вуаль із тонкого мережива спадає на обличчя, створюючи загадковість і витончену елегантність. В її руках - чашка турецької кави, а вітер грається з краєм сукні, ніби додає руху цій живій картині.
Коментарі
Дописати коментар