Сліпма упадаю за словом,

що кинула марно.

Напружую слух: 

чи відлуння якого не чути?

Вже ліпше б ковтнула. 

Нехай би одній лише - хмарно.

Вже ліпше… А хтозна. 

Як нагла потреба покути.

Як вдарять по лівій щоці –

то підстав іще другу.

Щелепа на місці опиниться. 

Вигода певна.

Життя нас в любистку купає, 

полоще - в наругах.

Либонь, не даремно…

З.З.