***

Несла нам світло дівчинка маленька,

Ліхтарик гас так часто від вітрів...

Тремтіло в грудях крихітне серденько

Та вона йшла, між спалених степів...

___🧡

Дощі гасили світло і надії,

Краплини- сльози розпачу людей...

Бува брела болотом по коліно

Й світила тьмяно сонцем - ліхтарем...

___🧡

А тоді гордо, вибравшись на стежку,

З душі діставши іскорку вогню,

В мороз пекучий і жагучу спеку

Сама собі: "Я зможу, донесу!"

___🧡

Питали люди, куди йдеш маленька?

І як цей вогник зберегти зуміла?

Вона ж казала: "Шлях обрала ненька,

Я ж її донька, звати мене... Віра"

©️Катерина Мартусь