Эрнест Хемингуэй «По ком звонит колокол»
Среди ночи он проснулся и крепко прижал её к себе, словно это была вся его жизнь и её отнимали у него. Он обнимал её, чувствуя, что вся жизнь в ней, и это на самом деле было так.
Копілот_ШІ Дівчина стоїть серед весняного саду, де квітнуть фіалки й жасмин. Її бузкова сукня – легка, як туман над Босфором, з прозорими рукавами, що ніжно обіймають плечі. Вуаль із тонкого мережива спадає на обличчя, створюючи загадковість і витончену елегантність. В її руках - чашка турецької кави, а вітер грається з краєм сукні, ніби додає руху цій живій картині.
Коментарі
Дописати коментар