Таки для щастя так мало треба... Просто людину поряд, люблячі очі та міцна рука. Просто розмови до ранку про важливе і ні про що. Просто знати, що є хтось такий близький і рідний, з ким нічого не страшно, хто піклується про тебе, думає та переживає. Просто почуватись дуже потрібним і важливим для того, хто так потрібен тобі і знати, що ти не один у цьому світі. Як це мало. Як це нескінченно багато.
Копілот_ШІ Дівчина стоїть серед весняного саду, де квітнуть фіалки й жасмин. Її бузкова сукня – легка, як туман над Босфором, з прозорими рукавами, що ніжно обіймають плечі. Вуаль із тонкого мережива спадає на обличчя, створюючи загадковість і витончену елегантність. В її руках - чашка турецької кави, а вітер грається з краєм сукні, ніби додає руху цій живій картині.
Коментарі
Дописати коментар