Я позвонил ей спустя 5 лет. Как ни странно, но она даже не сменила номер, как будто ждала.Когда она взяла трубку, меня всего бросило в дрожь. По голосу она была так счастлива. На фоне смеялись дети. После ее "Алло" я потерял дар речи. Я не знал, что сказать. Я был рад за нее, но в тот же момент разрывалось сердце.Тогда, 5 лет тому назад, она говорила, что будет любить меня всегда. Я смеялся над ней, и говорил: "ты встретишь еще свое счастье". Хотя внутри понимал, что она не лжет. Но, тогда я все равно от нее ушел...
Копілот_ШІ Дівчина стоїть серед весняного саду, де квітнуть фіалки й жасмин. Її бузкова сукня – легка, як туман над Босфором, з прозорими рукавами, що ніжно обіймають плечі. Вуаль із тонкого мережива спадає на обличчя, створюючи загадковість і витончену елегантність. В її руках - чашка турецької кави, а вітер грається з краєм сукні, ніби додає руху цій живій картині.
Коментарі
Дописати коментар