Вячеслав Прах «Кофейня»
А разве нужна причина, чтобы поцеловать человека? Чтобы сказать, как нуждаешься в нём, и периодически напоминать об этом? Разве нужна причина, чтобы просто любить?
Копілот_ШІ Дівчина стоїть серед весняного саду, де квітнуть фіалки й жасмин. Її бузкова сукня – легка, як туман над Босфором, з прозорими рукавами, що ніжно обіймають плечі. Вуаль із тонкого мережива спадає на обличчя, створюючи загадковість і витончену елегантність. В її руках - чашка турецької кави, а вітер грається з краєм сукні, ніби додає руху цій живій картині.
Коментарі
Дописати коментар