Дмитро Клячківський (Клим Савур)

Дмитро Клячківський є одним із видатних військових керівників УПА, який довів, що талант військовий є у багатьох слов'ян. Він зробив багато для того, щоб УПА сьогодні вважалася взірцем для молодого покоління. Народився Дмитро (Роман) Семенович Клячківський 4 листопада 1911 р. у місті Збаражі Тернопільської області. Син бідних селян, за іншими даними – син банківського клерка. Закінчив Українську Станіславівську гімназію (1932) і торгові курси у Львові (1933), студент юридичного факультету Львівського університету, член ОУН, служив у польській армії (1934-1935). Працював у «Народній торгівлі» у Станіславові в 1934 р. У жовтні 1937 р. був заарештований польською поліцією, деякий час перебував в ув'язненні. Згодом член Управи спортової організації «Сокіл» у Збаражі у 1938 р.

Репресії в Західній Україні після вересня 1939 р. спонукали до розширення бази націоналістичного підпілля, яке протистояло чекістам. Репресії НКВД були скеровані насамперед проти «соціально ворожих елементів» з числа заможних верств населення та учасників національно-політичних об'єднань (у вересні-грудні 1939-го до судів передали 10,2 тисячі справ). В цей період Клячківський був обласним провідником «Юнацтва» ОУН Станіславівщини (1939-1941), де займався організаційною роботою серед молоді під псевдом «Блонд». Він був заарештований енкаведистами 10 вересня 1940 в Долині, але його не змусили визнати причетність до ОУН і здати інформацію про інших учасників підпілля.

На початку 1944 р. волинська земля здригалась від частих розривів снарядів та бомб. Один окупант відходив, а інший – червоний, наповзав на територію Західної України. Українські повстанці в лісах формували нові загони, щоб дати відсіч ворогові. На чолі повстанців і далі залишався їх незмінний командир Д. Клячківський – «Клим Савур».

Москва довго не могла вийти на слід невловимого командира повстанців «Клима Савура» та їм допоміг прикрий випадок. Наприкінці січня 1945 р., проводячи одну з операцій по ліквідації відділів УПА у Волинській області в районі села Яйно Камінь-Каширського району, бійці 3-го батальйону 169 полку ВВ НКВД в бою захопили сани на яких лежав хворий на тиф командир «Кайдаш» він же «Рудий», уродженець с. Коршів Сенкевичівського району Волинської області Юрій Стельмащук. Сотня «Волі», яка супроводжувала командира, намагалась його відбити, але втративши 17 вояків, відступила. «Рудого» дещо підлікували і 8-9 лютого 1945 р. вперше допитали. З захопленим командиром УПА забажав зустрітися сам нарком внутрішніх справ Тимофій Строкач. Невідомо, як поводив себе «Рудий» під час допитів і які підступні методи проти нього застосовувались, але слідчим вдалося вибити від нього важливу інформацію про місце перебування Головного командира УПА-Північ Дмитра Клячківського-«Клима Савура».

10 лютого 1945 р. 4-5 тисяч солдатів ВВ НКВД оточили район у центрі якого знаходились села Оржів, Грабів, Покоси, Суськ, Бронники. Червонопагонники традиційно утворили зовнішнє кільце і поступово почали його стискати, у середину були запущені невеликі оперативно-військові групи, очолювані місцевими співробітниками НКВД і НКГБ, які добре знали місцевість. Ці групи діяли пошуковим способом на основі орієнтовних даних про місце ймовірного перебування підпільників, або ж реалізовували конкретну інформацію, отриману від агентурної мережі з місцевих жителів. Одна з таких пошукових груп у складі 40 солдатів 233-го окремого стрілецького батальйону з оперативником райвідділу НКДБ лейтенантом Шатяєвим зуміла вийти на слід групи «Клима Савура». І 12 лютого 1945 р. Дмитро Клячківський загинув у бою з переважаючими силами НКВС біля Оржівських хуторів Клеванського району на Рівненщині.

Рішенням Української Головної Визвольної Ради від 8 лютого 1946 р. Дмитру Клячківському посмертно надано військове звання «полковник УПА» і нагороджено Золотим Хрестом бойової заслуги 1-го класу. Ще одне посмертне нагородження відбулося 11 жовтня 1952 р., коли за наказом Головного командира УПА і керівника проводу ОУН(б) В. Кука-«Леміша» полковника «Клима Савура» відзначено Золотим Хрестом заслуги.