Не мысля гордый свет забавить, Вниманье дружбы возлюбя, Хотел бы я тебе представить Залог достойнее тебя, Достойнее души прекрасной, Святой исполненной мечты, Поэзии живой и ясной, Высоких дум и простоты; Но так и быть -- рукой пристрастной Прими собранье пестрых глав, Полусмешных, полупечальных, Простонародных, идеальных, Небрежный плод моих забав, Бессониц, легких вдохновений, Незрелых и увядших лет, Ума холодных наблюдений И сердца горестных замет. Евгений Онегин И жить торопится и чувствовать спешит. Кн. Вяземский. ГЛАВА ПЕРВАЯ I. "Мой дядя самых честных правил, Когда не в шутку занемог, Он уважать себя заставил И лучше выдумать не мог. Его пример другим наука; Но, боже мой, какая скука С больным сидеть...
Публікації
Він любив дивитися, як вона спить. Як тонесенькі ніздрі малесенького носика вдихають і видихають повітря. Іноді вона смішно зітхала і за тим неодмінно посміхалася, запалюючи зірочки у кутиках губ. Він знав кожну цяточку-родимочку на її обличчі, кожну її витончену рисочку, яка так нагадувала ту, яку він кохає понад усе. Його Ясочка, його квіточка, його малесенька донечка надає сили, тримає на цім світі, надихає на неймовірні речі, про які колись хіба читав у книжках. Ця дівчинка єдине, що у нього залишилося. Янка завжди була невгамовною. Веселою. Не вміла «завивати в папірчик» свої думки. І їй не щастило в коханні. Шлюб з Володимиром розлетівся в друзки. Чоловік пішов «наліво». Потім перепрошував. Зради Янка не пробачила. Александр Сергеевич Пушкин Письмо Татьяны к Онегину Я к вам пишу – чего же боле? Что я могу еще сказать? Теперь, я знаю, в вашей воле Меня презреньем наказать. Но вы, к моей несчастной доле Хоть каплю жалости храня, Вы не о...
« Страшно, коли помирає людина, але ще страшніше, коли помирає пам’ять про неї» – Колись він повернеться до тебе, – сказала стара циганка заплаканій Ярині в той день, коли на Володиному подвір’ї грали весільні музики. Дівчина лише махнула рукою. Не вірила… Небо, яке ще зовсім недавно чарувало своєю блакиттю, здавалось, розривається навпіл від блискавиці і гірко проливає сльози рясним дощем. Щось подібне на душі було й у Софії. Здавалось, ще недавно вона раділа життю, насолоджувалась кожною його хвилиною. Поки не зустріла його – вродливого кароокого парубка, який чомусь дуже збентежив її серце. – Бог дає людині пізнати добро у всій його досконалості, так і диявол, як основа зла, дає людині пізнати зло у всій його мерзенності. Відбувається щось подібне до закону земного тяжіння, коли людина, стрибаючи в прірву, розуміє, що їй потрібно догори, але вага власного тіла не дає їй зупинитись і повернутись назад. Так само з моментом упаду в гріх, для людей відкривається св...
Настане день, коли нам бракуватиме однієї-єдиної речі, і це не буде об'єкт наших бажань, а самі бажання. Жуандо Марсель (1888-1979) французький прозаїк Поїзд запізнювався. Холодні краплі раптового дощу падали за комір, сікли обличчя, хоч зовсім недавно світило сонце. Утім, парасольку шукати було ніколи, з-за повороту долинав стукіт коліс. А от цю пару неможливо було не помітити. Хлопець стояв під дощем в одному піджаку, тримаючи над головою дівчини, мов парасольку, свою куртку. За мить справді прогуркотів поїзд. Дівчина ступила на підніжку. За вікном автівки пролітали дерева, оксамитові килими озимини на полях, а думки Оксани мимоволі мчали у домівку її подруги Ліди, з якою разом виростали, пасли корів на лузі, сиділи за одною партою… Навіть в одного хлопця були закохані.
Життя коротке, і треба прожити його краще. Смерть страшна, але ще страшнішим було б усвідомлення, що житимеш вічно і ніколи не помреш. А.Чехов Не женіться за примарним – за майном, за званнями: це наживається нервами десятиліть, а конфіскується в одну ніч. Живіть з рівною перевагою над життям – не лякайтеся біди і не тужіть по щастю. Адже все одно і гіркого не навік, солодкого не вщерть. Досить з вас, якщо ви не замерзаєте, і якщо спрага і голод не рвуть вам кігтями нутрощі... Якщо у вас не перебитий хребет, ходять обидві ноги, згинаються обидві руки, бачать обидва ока, чують обидва вуха – кому вам ще заздрити? О.Солженіцин Перемоги вчать наївних, а поразки - мудрих; успіхи дають одиниці уроків, а невдачі - тисячі. Вчіться на уроках переможених. Рішенням всякої проблеми служить нова проблема. Гете
"Чуешь, какой воздух? Август пришёл. Прощай, лето." Рэй Брэдбери ,,Лето, прощай'' Мені здається, що своєю вірою в божественне провидіння ми зобов'язані квітам. Все інше - наші здібності, наші бажання, наша їжа - необхідно нам в першу чергу для існування. Але троянда дана нам понад те. Запах і колір троянди прикрашають життя, а не є умовою її існування. Тільки божественне провидіння може бути джерелом прекрасного. Ось чому я й кажу: поки є квіти, людина може сподіватися. И никто-то, никто-то не должен знать, что между мужем и женой происходит, коль они любят друг друга. И какая бы ни вышла у них ссора, мать родную, и ту не должны себе в судьи звать и один про другого рассказывать. Сами они себе судьи. Любовь – тайна божия и от всех глаз чужих должна быть закрыта, что бы там ни произошло. Святее от этого, лучше. Друг друга больше уважают, а на уважении много основано. Когда тебе 18, тебе еще нужна драма в отношениях. Когда ты старше — никакая драма не нужна....
Філософія любові — це галузь філософської антропології та етики , яка намагається пояснити природу любові . Філософське дослідження любові включає в себе завдання проведення відмінності між різними видами особистої любові, дослідження, чи любов існує і чи може вона бути виправданою, питаючи, що значення любові, і дослідження впливу любові на автономію як того, хто любить так і того, кого люблять. Філософія любові — наука давня. Любов — вічна тема, до якої постійно зверталася людська думка. Це така ж важлива і складна філософська проблема, як сенс життя , людина , смерть і безсмертя . Є глибокий внутрішній зв'язок між філософією, думкою ( логос ) і любов'ю ( філія ), що отримало відображення в самому терміні «філософія», який буквально означає «любов до мудрості»